Захист колонізації: Хто відстоює совєтські назви у Криму?
Під час громадського обговорення проєкту Постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів Криму (грудень 2023 – січень 2024) низка суб’єктів виступила із закликом вилучити з переліку на перейменування десятки назв, які, на їхню думку, не містять символіки російської імперської політики.
Це призвело до того, що цілий ряд совєтських колоніальних назв, присвоєних після депортації кримськотатарського народу, наразі вилучено з проєкту документа.
Хто виступив із закликами про вилучення
Згідно з офіційним звітом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, за вилучення цих назв виступили:
Народний депутат України Лозинський Р.М. (звернення від 03.01.2024).
ГО “Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»” (лист від 02.01.2024).
ГО “Євромайдан-Крим” (лист від 02.01.2024).
Редакція газети “Кримська світлиця” (лист від 03.01.2024).
Рух добровольців “Простір свободи” (лист).
Які колоніальні назви захищали
Зазначені суб’єкти вимагали вилучити з проєкту постанови населені пункти (загалом понад 40 назв), які були перейменовані у 1940-х роках замість автентичних топонімів, але формально не підпадають під вузьке визначення "символіки російської імперської політики" (наприклад, імена імператорів, військових структур).
Серед захищених назв:
Назви на честь совєтських/імперських діячів: Віліне, Осипенко, Докучаєве, Криловка, Ферсманове та Менделєєве.
Колоніальні "кольорові" та "епітетні" назви: Красна Поляна, Красний Мак, Красногірка, Малинівка.
Назви за топографічними ознаками: Підгірне, Піщане, Орлине та Знам’янка.
Інші совєтські/присвоєні назви: Борисівка, Воїнка, Глазівка та Рисакове.
Наприклад, ГО “Євромайдан-Крим” просить не перейменовувати села Віліне та Осипенко. Перше назване на честь совєтського льотчика, комуніста, етнічного росіянина з-під пєтєрбурґа Івана Віліна, друге — на честь совєтської льотчиці українського походження
Поліни Осипенко. Можливо я чогось не знаю, але не згадую в цінностях Революції Гідності захист меморіалізації совєтських військових, тим більше етнічних росіян.
Народний депутат України Роман Лозинський просить не перейменовувати наприклад селище Гвардійське (хоча інші Гвардійські послідовно перейменували в Тернопільській, Одеській та Запорізькій областях), села Звіздне (яка милозвучна українська назва 1948 року!), Красне (ця назва 1930-х ніяк не пов’язана з комунізмом, вірю) та ще пару десятків назв. Не бачить він проблеми й в існуванні назви Львове на честь совєтського воєначальника Владіміра Львова в пєтєрбурґа, яка замінила у 1948 році історичну назву села Джан-Тору.
Чому це захист імперської та совєтської спадщини
Попри те, що захисники цих назв посилалися на формальну відсутність у них "символіки російської імперської політики" (як того вимагає Закон 2023 року), їхні дії фактично призвели до консервації колоніальної спадщини та є прямим опором відновленню історичної справедливості.
1. Ігнорування акту колонізації
Назви Віліне, Червоне, Малинівка не з’явилися природним шляхом. Вони були насильницьки присвоєні у 1940-х роках, переважно Указом 1948 року, як прямий наслідок геноциду — депортації кримськотатарського народу 1944 року та знищення його історичної пам’яті.
Збереження цих назв — це продовження совєтської політики стирання історичної топоніміки одного з корінних народів України.
2. Захист совєтських "героїв" — захист комуністичної системи
Захист назв Віліне та Осипенко (льотчики, які воювали у лавах Червоної армії) є проблематичним з точки зору деколонізації. Хоча вони воювали проти нацизму, вони були членами комуністичної партії та представниками совєтської системи, яка відповідальна за:
Окупацію України.
Терор та репресії.
Голодомор — геноцид українського народу.
Депортацію та геноцид кримських татар.
Захист пам'яті діячів цієї системи у топоніміці прямо суперечить духу деколонізації.
3. Вузькість закону проти справедливості
Закон 2023 року виявився занадто вузьким, зосередившись лише на прямій символіці імперії. Скориставшись цим, захисники цих назв формально відстояли їхнє існування, що ускладнює процес повернення історичних назв, зафіксований у Законі про корінні народи України 2021 року.
Захист перерахованих колоніальних назв є фактичним захистом спадщини спадщини імперії та совєтського режиму, оскільки він віддає перевагу топонімам, встановленим режимом-колонізатором, перед відновленням автентичної історії Криму.
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.